Дякуємо за інформацію краєзнавцям О.Байдичу та В.Лавренчуку.
Арсенюк Петро Антонович
Заслужений вчитель УРСР
Народився у 1932 році в селі Росолівці в сім’ї колгоспників.
До війни встиг закінчити два класи Росоловецької семирічки. Після війни продовжив навчання у школі. Закінчивши її, працював у колгоспі. Був призваний до Радянської Армії, там і здобув середню освіту.
Після звільнення в запас працював вчителем фізкультури у Кузьминській школі. Було це у 1956 році.
Вищу освіту здобув на історичному факультеті Київського університету ім. Т.Г.Шевченка. Працював вчителем у багатьох школах району, останні 29 років - директором Лагодинецької загальноосвітньої школи.
21 липня 1981 року П.А. Арсенюку присвоєно звання "Заслужений вчитель УРСР".
Загальний педагогічний стаж 47 років.
Помер в 2011 році. Похований в с.Щиборівка.
Баранецький Петро Карпович
Лауреат Державної премії СРСР
Народився 11 листопада 1931 року в селі Писарівка в сім’ї колгоспників. Тут пройшло дитинство та юність, тут навчався у семирічці.
З 1948 року працював рядовим колгоспником. В 1961 році обраний бригадиром рільничої бригади колгоспу "Радянська Україна"
За успіхи в праці та високі врожаї сільськогосподарських культур нагороджений орденами Леніна та "Знак Пошани". В 1986 році удостоєний звання лауреата Державної премії СРСР. Грошову частину премії віддав у Дитячий Фонд.
В І991 році вийшов на заслужений відпочинок.
В 1995 році помер. Похований в селі Писарівка.
Бенюк Василь Олексійович
Доктор медичних наук
Народився 12 лютого 1959 року в селі Кузьмин в сім’ї колгоспників. З 1966 по 1974 рік навчався в Кузьминській середній школі. Після закінчення 8 класів вступив на фельдшерський відділ Хмельницького медучилища, яке успішно закінчив у 1978 році. Під час дійсної служби в Радянській Армії практикувався як фельдшер.
В 1980 році В. Бенюк повертається додому, працює в районній санітарно-епідеміологічній станції і навчається на підготовчому відділенні Київському медінституту. В 1981 році стає студентом лікувального факультету цього вузу. Після його закінчення працює лікарем-гінекологом однієї з Київських лікарень.
В 1993 році захищає кандидатську дисертацію. З 2000 року -доцент Київського медінституту. В кінці 2000 року успішно захистив докторську дисертацію.
Продовжує працювати в Київському медичному університеті.
Болюх Роман Іванович
Поет-гуморист, член Національної спілки письменників України
Народився 9 березня 1930 року в селі Мотрунки в сім’ї хліборобів. В 1948 році закінчив Голюнецьку (нині Радісненську) середню школу і вступив до Бережанського педучилища, що па Тернопільщині. Після закінчення педучилища працював завпедом дитячого будинку, був па партійній роботі.
В 1959 році закінчив філологічний факультет Львівського університету, працював директором шкіл в Тернопільській та Хмельницькій областях.
В 1959 році опублікував перший вірш. В 1990-у - вийшла перша збірка сатири та гумору "Персональні ляпаси". Член Національної спілки письменників з 1993 року. Лауреат обласної літературної премії імені М. Годованця.
Автор книг сатири і гумору "Сміх без утіх", "Несучий півень", "Буряковий ряст" та ін. Проживає в м.Чернівці.
Бородій Василь Олександрович
Заслужений лікар УРСР
Народився 14 лютого 1920 року в селі Антоніна Монастирського району Черкаської області в сім’ї службовців.
Закінчив середню школу і Уманське
медичне училище.
З 1942 року - студент Ленінградської військово-медичної академії. Іде добровольцем на фронт. Оперує, не маючи диплома лікаря. Війну закінчив в Берліні.
В 1954-1960 роках навчається у Вінницькому медичному інституті і закінчує його з відзнакою. За направленням працює в Кременчуківській дільничній лікарні, а згодом призначається головним лікарем Красилівського району.
До військових нагород додаються трудові, зокрема орден Трудового Червоного Прапора. Указом президії Верховної Ради УРСР йому присвоєно почесне звання "Заслужений лікар УРСР". Помер, похований у м.Красилові.
Булаєнко Володимир Дмитрович
Поет-воїн, член Національної спілки письменників України (посмертно)
Народився 8 червня 1918 року в селі Сорокодуби в селянській сім’ї. Батько, повернувшись з фронтів першої світової війни, невдовзі після народження сина помер. Виховувала мати - Ганна Костянтинівна.
В 6 років пішов до Сорокодубської початкової школи. Потім навчався в Чернелівській семирічці та Малоклітнянській середній школі. Під час навчання в Малій Клітній почав писати поезії та друкуватись в районній газеті.
В 1938 році стає студентом філологічного факультету Дніпропетровського університету.
В перші дні війни в червні 1941 року студент третього курсу Булаєнко В.Д. добровольцем іде на фронт в званні молодшого лейтенанта. В районі Донбасу потрапляє в оточення і в полон. Згодом втікає з полону і повертається в рідне село. Пише поезії, читає їх односельчанам. З березня 1944 року В.Булаєнко знову в діючій армії .
19 серпня 1944 року при визволенні прибалтійського міста Бауска був смертельно поранений.
В 1958 році вийшла перша збірка "Поезії". В 1973 році його вірші перекладені на російську мову.
Ім’я поета-воїна носять центральна бібліотека та вулиця у місті Красилові. Він навічно занесений в списки студентів філологічного факультету Дніпропетровського університету.
В 1961 році поет посмертно прийнятий в Спілку письменників України.
Відорт Григорій
Польський та український поет, співак, торбаніст
Народився 12 березня 1764 року в селі Небещани на території південної Польщі. В юнацькі роки пройшов школу гри на торбані. Наймаючись на службу до магнатів, навчав їх співу, грі на інструменті.
Виїхавши з панами до Петербурга, при дворі Катерини II навчає грі на торбані придворних дам.
Через деякий час повертається в Україну. Він придворний співак князя Євстахія Сангушка.
Починає складати свої пісні і музику до них. Познайомившись з власником Кузьмина графом Ржевуським, переходить на службу до нього і живе в Кузьмині.
Бере участь у польському повстанні 1830-1831 рр. В 1833 році помирає в селі Кузьмин. Похований на католицькому кладовищі.
Найбільш відомі твори "Спів Ревухи", "Пісня Відортова". В XIX ст. був найвідомішим і найпопулярнішим музикантом-торбаністом.
Водзінський Домінік Іванович
Доктор педагогічних наук, академік Білоруської Академії народної освіти
Народився 10 березня 1921 року в селі Мала Салиха в сім’ї селянина. Закінчив Антонінську середню школу в 1938 році. Навчався на педагогічних курсах і в 17 років став вчителем Орлинецької початкової школи. В 1939 році вступає в учительський інститут, з якого його призивають в армію.
Учасник бойових дій на фронтах Великої Вітчизняної війни. Служив у 5-ій гвардійській кавалерійській дивізії. Вісім поранень і дев’ятнадцять нагород. Серед них орден Червоного Прапора, два ордени "Вітчизняної війни" І ступеня, орден Червоної Зірки і інші. Пройшов шлях від рядового до майора..
Після війни повертається додому. Його призначають на посаду директора Терешківської семирічки.
Ось головні віхи його трудового шляху:
1948
рік
закінчує, інститут.
1949
р. - директор Антонінської середньої школи, а трохи згодом - директор Хмельницької школи № 5.
1959 р. - вступає в аспірантуру і в 1960 році стає кандидатом педагогічних наук.
1961, р. - викладач Чернівецького університету.
1966 р. - завідувач кафедри педагогіки Вінницького педінституту.
1970 рік - доктор педагогічних наук.
1976 р. - завідувач кафедрою педагогіки Мінського педуніверситету.
За роки
діяльності видав понад 400 робіт в тому числі 40 монографій.
Помер, похований у м.Мінськ.
Горенко Леонід Васильович
Заслужений працівник сільського господарства України
Народився 15 серпня 1948 року в селі Митниці в сім’ї колгоспників.
Навчався в Митинецькій восьмирічці та Красилівській середній школі №1, яку закінчив із срібною медаллю. В 1965 році став студентом агрономічного факультету Української сільськогосподарської академії.
В 1971 році закінчує академію з відзнакою і направляється на посаду головного агронома в село Баглаї Старокостянтинівського району. Згодом на такій же посаді в колгоспі ім. Петровського села Волиця-1.
З 1979 року працює в Красилівському районному управлінні сільського господарства: головний агроном, заступник начальника, а з 1985 року - голова районного агропромислового об’єднання. З 1991 року - заступник голови райвиконкому.
В 1994 році обраний головою Красилівської райради, з 1996 по 2005 рік працював головою районної державної адміністрації.
Заслужений працівник сільського господарства України.
Гринюк Яків Кузьмович
Заслужений працівник сільського господарства України
Народився 5 серпня 1939 р. в селі Кузьмин. Після закінчення Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту (1966 р.) до 1969 р. працював головним агрономом колгоспу "Росія" села Кузьмин. З 1969 по 1981 р. послідовно займав посади головного агронома колгоспу "Заповіт Ілліча" в с. Лагодинцях, головного агронома та заступника голови правління колгоспу "Правда" м. Красилів.
1981 р. обраний головою правління колгоспу "Росія" с. Кузьмин. Під його керівництвом господарство стало одним з кращих в районі.
За заслуги у досягненні високих і стабільних результатів у сільськогосподарському виробництві удостоєний почесного звання "Заслужений працівник сільського господарства України".
Живе у с. Кузьмин.
Гуменюк Надія Миколаївна
Заслужений працівник сфери
послуг
України
Народилася 5 жовтня 1950 року в селі Дружне в сім’ї робітників.
Початкову освіту здобула в Дружненській початковій школі., а середню - в Красилівській середній школі №1.
Після навчання у Хмельницькому кооперативному технікумі З роки працювала в Ізяславській райспоживспілці, в Красилівському міському споживчому товаристві.
З квітня 1999 року Указом Президента України їй присвоєно почесне знаним "Заслужений працівник сфери послуг України".
Зараз живе і працює в м. Красилів.
Дмитрук Микола
Поет
Народився у 1933 р. в селі Западинці. Після закінчення ФЗУ в Львові, працював на оформленні Центрального стадіону в Києві, займався оздобленням кінотеатру "Київ".
Здобув вищу будівельну освіту. Все життя працював інженером-будівельником.
Писати вірші почав в похилому
віці. Перша збірка поезій вийшла у 1997 р. і називалась "Грай, природо, грай". До неї увійшли вірші, написані для майбутніх пісень. В тому ж році побачила світ його друга книга, вже з математики. Автор розробив ряд способів швидкого розв’язування системи лінійних рівнянь.
В 1999 р. виходить нова збірка поезій М. Дмитрука "Трави, росами омиті". В ній оспівується природа рідного краю, цій же темі присвячена і збірка "Шафрану дикого краса", що побачила світ в 2000 році. Остання книга поезій М. Дмитрука "Засяє поле золотисте" була видана у 2001 році.
Зараз поет працює над книгою, яку хоче присвятити полеглим у роки Великої Вітчизняної війни нашим землякам.
Живе у м. Києві.
Думка Олексій Антонович
Заслужений вчитель України
Народився 25 травня 1922 р. в селі Кузьмин Красилівського району.
Учасник Великої Вітчизняної війни, кавалер п’яти бойових орденів. До 1958 р. служив в армії. Майор. З 1960 р. працював бібліотекарем , вчителем історії Кузьминської середньої школи. З 1967 по 1988 рік -директор цієї ж школи, яка
в
ті роки вважалася однією з кращих в Хмельницькій області.
Велику увагу звертав на трудове виховання школярів. Учні Кузьминської школи багато разів в період, коли Думка О.А. очолював школу, ставали призерами та переможцями обласних та республіканських змагань юних механізаторів.
За заслуги у вихованні підростаючого покоління Думці О.А. в 1978 р. було присвоєно звання "Заслуженого вчителя України".
Тепер - на заслуженому відпочинку. Живе в с. Кузьмин.
Дячук Андрій Юхимович
Герой Радянського Союзу
Народився 13 грудня 1921 року в селі Великі Орлинці. Після закінчення семирічки працював в колгоспі, потім — завідуючим клубом.
В армії з березня 1941 року. На фронті з перших днів війни.
Бере участь в боях на Південно-Західному, 2 і 3 Українських фронтах.
Звання Героя Радянського Союзу старшому сержанту Дячуку А.Ю. присвоєно за забезпечення висадки десанту на правий берег Дунаю 4-5 грудня 1944 року. Своїм човном перевіз через Дунай за 7 рейсів 96 чоловік і знищив вогневу точку противника. В боях за місто Будапешт 14 січня 1945 року загинув смертю хоробрих.
Указом президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року звання Героя присвоєно посмертно.
Заголдний Володимир Вікторович
Суддя
Верховного суду України
Народився 18 жовтня 1953 року в сім’ї вчителя в с. Антоніни.
Навчався и Антонінській середній школі. В 1974 році після закінчення Кам’янець-Подільського індустріального технікуму призваний до лав Збройних Сил. Після звільнення в запас стає студентом юридичного факультету Львівського університету і закінчує його у 1981 році.
Працює у м. Рівне: 8 років суддею міського і 4роки - обласного суду.
Як відмінного спеціаліста постановою Верховної Ради України від 13 вересня 1995 року Заголдного В.В. призначають суддею Верховного Суду України. На
цій посаді трудиться і зараз.
Захаров Віталій Федорович
Народився в 1922 році в Криму. Дитячі і юнацькі роки провів у селі Западинці Красилівського району.
Учасник Великої Вітчизняної
війни.
З 1945 по 1951 р. на комсомольській роботі в Красилові. Після повторної служби в
армії 4 роки був начальником політвідділу Чернелівської МТС. Закінчивши Вищу партійну шко
лу, працював у апараті ЦК Компартії України, 11 років очолював Кримське обласне управління МВС. Захистив кандидатську дисертацію. Після повернення до Києва - заступник міністра внутрішніх справ - начальник УВС міста Києва.
В наступні роки займав посаду начальника Вищої школи МВС СРСР. Після виходу у відставку працює в інституті підготовки та перепідготовки вищого командного складу органів внутрішніх справ.
Генерал-лейтенант у відставці.
Помер в 2007 році, похований у м.Києві.
Єневич Федір Федорович
Доктор філософських наук, професор
Народився 26 червня 1905 року в селі Глібки в селянській сім’ї. В 1911 році батьки переселилися в селище Новорешетилівське Новосибірської області. Вчитися почав з 15 років.
В 1931 році закінчив історичний факультет Московського педагогічного університету, а в 1937 р. філософський відділ Українського (Київського) інституту червоної професури.
1932-1935 роки: - керівник кафедри філософії Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту. З 1937 р. викладач Київського державного університету.
1940 рік - кандидат філософських наук, доцент.
1952 рік - доктор філософських наук, професор.
З 1958 року - професор кафедри філософії інституту підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук при Київському університеті.
Помер 5 грудня 1976 року.
Каневський Ксаверій
Художник, професор
Народився в 1805 році в Красилові. Син службовця місцевої економії.
Навчався у Кременецькому ліцеї, який закінчив у 1827 р. Захоплювався живописом. Його талант оцінили і відправили на навчання до Петербурзької академії мистецтв. Учень О.Орловського. Далі студіював у Дрездені та Римі (1833-1845 рр.).
Після повернення став професором, а потім директором школи мистецтв у Варшаві. Після закриття цього навчального закладу викладав малюнок у головній Варшавській школі.
Спеціалізувався на станковому живопису, був гарним портретистом. Сучасники відзначали
високу техніку його малюнків.
Через ряд обставин талант Каневського так до кінця і не розкрився.
Помер в бідності у 1867 р. Похований у Варшаві.
Кізюн Петро Кіндратович
Герой Радянського Союзу
Народився1 жовтня 1917 року в м. Красилові. Закінчив фабрично-заводське училище, працював токарем у м. Єнакієво.
В Червоній Армії з 1937 року. В 1939 році закінчує Ворошиловградськс
авіаційне училище і, як кращий пілот, залишається там па посаді пілота інструктора.
На фронтах Вітчизняної війни з перших до останніх днів. (Південно-Західний, Ленінградський, Воронезький, Сталінградський. Перший та Четвертий Українські фронти).
Чотири рази збитий (щоразу вважався загиблим). Зробив 136 бойових вильотів, під час яких знищив велику кількість техніки та живої сили противника,
Визволяв м. Красилів та Красилівщину.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 29 червня 1945 року. Нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом Олександра Невського, іншими нагородами.
Після війни служив в авіації. За станом здоров’я звільнений в запас.
Помер у 1979 році.
Ковальчук Володимир Федорович
Заслужений
працівник сільського господарства України
Народився 3 січня 1937 року в селі Кошелівка в сім’ї колгоспників, закінчив середню школу, працював на сільському радіовузлі. Відслужив в армії, повернувся в рідне село і продовжував працювати
зв’язківцем.
В 1960 році став студентом-заочником агрономічного факультету Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту. В 1962 році односельчани обрали його головою колгоспу "Шлях до комунізму".
Сорок один рік працює на одній і тій же посаді, тільки назва її помінялася: з голови колгоспу на голову кооперативу.
За багаторічну працю одержав чимало нагород, зокрема орден "Знак Пошани", медаль "За трудову доблесть". В 2002 році Указом Президента України В.Ф. Ковальчуку присвоєно звання "Заслужений працівник сільського господарства України".
Помер в 2009 році, похований в с.М.Клітна
Когут Георгій Іванович
Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки
Народився 18 вересня 1938 року в селі Глібки в сім’ї вчителя. Після закінчення школи навчався в Київському медичному училищі №1, Київському медичному інституті Ім. А.А.Богомольця.
Після закінчення інституту у 1967 за рекомендацією вченої ради вузу був направлений на наукову роботу в Київський НДІ гематології і переливання крові, в якому працював молодшим і старшим науковим співробітником, а з 1993 р. - заступником директора з наукової роботи. В 1972 році захистив дисертацію на звання кандидата медичних наук, в 1990 р. - докторську.
Автор 150 робіт і 5 винаходів.
За цикл робіт "Исследование механизмов криоповреждений и криозащитьі клеток и механизм разработки методов их консервации для использования в медицинской практике" став лауреатом Державної премії України. Помер 18 грудня 1996 року
Колесник Володимир Дмитрович
Народився 1 січня 1940 року в селі Чепелівка в сім’ї колгоспників. Навчався у школі і Чорноострівському професійно-технічному училищі, працював комбайнером. Уже під час дійсної служби в Радянській Армії вирішив поєднати з нею дальше життя. Закінчив танкове училище, служив на командних посадах в різних гарнізонах. Навчання продовжив в Академії бронетанкових військ. Брав участь в бойових діях в Афганістані.
В 1986 р. генерал-майор В.Колесник - військовий комісар Туркменської РСР.
Після розпаду Радянського Союзу переводиться на Україну і деякий час служить на посаді військового комісара Дніпропетровської області.
Зараз генерал майор Н.Д. Колесник - у відставці, живе у місті Дніпропетровськ.
Коломієць Микола Іванович
Поет, член Національної спілки письменників України
Народився 11 березня 1941 р. в селі Буча Київської області. В 1946 р. сім’я переїхала її селище Антоніни.
Після закінчення Антонінської середньої школи навчався в Хустському культосвітньому
технікумі Закарпатської області. Тут з’явились перші друковані твори.
Згодом навчається в Уманському сільськогосподарському інституті.
В 1962-1965 роках служить к Радянській Армії. Залишає навчання в сільгоспінституті і стає студентом філологічного факультету Чернівецького університету. В 1972 році за два дні до складання останнього державного екзамену відраховується з університету за зв’язок з "націоналістично настроєними особами". Працює в одній з багатотиражок будівельників Краснодарського краю.
Згодом повертається в Україну, художник-прикладник, токар, шліфувальник, мистецтвознавець - ось короткий перелік професій, освоєних поетом.
Захоплюється різьбленням по дереву, бере участь у виставках декоративно-прикладного мистецтва в Чернівцях, Києві, Москві, Будапешті. Його роботи потрапляють у США, Польщу.
В складі спортивних груп проходить Карпати, Крим, Кавказ, Саяни, Тянь-Шань.
З 1987 року проживає у м. Красилові. Займається творчою та дослідницькою роботою.
В 1997 році виходить відразу п’ять книг поета. Серед них "Зойки блискавиці", "Перестигла тиша", Роздоріжжя", а в 2000 році - збірка лірики "Прости, Афганістан". Автор десяти поетичних збірок. Лауреат обласної премії імені В.Булаєнка 2002 Р-
Кокойко Іван Михайлович
Професор
Народився 22 липня 1939 року в селі Малинки в селянській родині.
Із золотою медаллю закінчив Терешківську середню школу, здобув педагогічну освіту на фізико-математичному факультеті Кам’янець-Подільського педінституту.
З 1961 року життєвий шлях І.М. Кокойка пов’язаний з військовою службою. Після закінчення з відзнакою військової академії служить у військах, протягом 12 років удосконалює хімічну зброю і засоби захисту від неї.
В січні 1979 року захищає кандидатську дисертацію, тоді ж переводиться служити в Україну на посаду заступника голови секції з оборонних проблем Академії наук України. На цій посаді працював 11 років. З 1990 року - голова наукового комітету з оборонних проблем Академії наук України.
19 серпня 1991 року І.М. Кокойку присвоєно чергове звання генерал-майор.
З 1992 по 1997 рік - професор Академії прикордонних військ України.
Неодноразово бував за кордоном на різноманітних нарадах, конференціях: в Англії, США, Франції, Італії, Сінгапурі.
В даний час І.М. Кокойко вчений секретар президії Національної Академії Наук.
Кравчук Віктор Васильович
Заслужений працівник сільського господарства України
Народився 19 жовтня 1950 року в селі Сорокодуби. Навчався в сільській школі. Після закінчення Новоселицького ветеринарного технікуму працює ветлікарем в селах Мала Клітна та Щиборівка і одночасно навчається в Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті.
В грудні 1987) року його обирають головою правління колгоспу імені Петровського.
В 1993 році Указом Президента України В.В. Кравчуку присвоєно почесне знання "Заслужений працівник сільського господарства України". 15 1997 році па Всеукраїнському конкурсі "Хвала рукам, що пахнуть хлібом" В.В. Кравчука нагороджують Дипломом переможця конкурсу "Кращі за професією" серед керівників господарств.
Проживає в с.Волиця.
Красуцький Мар’ян Іванович
Прозаїк, член Національної спілки письменників України, Заслужений журналіст України
Народився 5 січня 1943 року в с. Воскодавинці в багатодітній сім’ї.
Початкову освіту здобув в рідному селі, семирічну - в Чепелівці, середню - у Красилівській середній школі №1. Трудився на новобудовах Донбасу.
Закінчив філологічний факультет Вінницького педагогічного інституту. Тридцять років працює в газеті Поділля.
Лауреат республіканської літературної премії імені Ю. Яновського (1997 рік.), лауреат обласної літературної премії ім. М. Годованця. В 2002 році Указом Президента України нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня.
Автор більше десятка книг прози: "Покаяння" (1991 р.), "Острів любові" (1996 р.), "На білому коні світання" (1997 р.) та багатьох інших.
Редактор газети "Край Кам’янецький".
Проживає у місті Кам’янець-Подільський.
Крикун Юхим Васильович
Заслужений архітектор України, член Національної спілки письменників України
Народився 7 січня 1924 року в селі Котюржинці в сім’ї селян. Початкову освіту здобув у рідному селі, середню - у Красилівській школі №1, яку закінчив у 1941 році. Під час німецької окупації, щоб не потрапити у Німеччину, дав лікареві хабара - власну картину, завдяки чому залишився вдома. В 1944 році призваний в армію і потрапив на фронт.
Після демобілізації вступає на архітектурний факультет Київського художнього інституту. Закінчивши вуз, за розподілом потрапив в Крим, у місто Сімферополь, в проектний інститут, пройшовши шлях від рядового архітектора до головного спеціаліста по архітектурі.
Згодом кілька років працює помічником начальника Кримського відділення Придніпровської залізниці по архітектурі та естетиці. Головний підсумок роботи - пансіонат залізничників "При-брежный".
Ю.В. Крикун - співавтор проектів Дитячого та Гагарінського парків у Сімферополі, кількох житлових масивів, генерального плану розбудови столиці Криму.
Перу архітектора належать публікації: "Архитектурные памятники Крыма", "Архитектура Южнобережья" і ін.
Неодноразово обирався депутатом Сімферопольської міської ради.
Зараз пенсіонер. Проживає у м.Сімферополь.
Курко Олександр Петрович
Герой Радянського Союзу
Народився 14 лютого 1913 року в селі Западинці. Після закінчення місцевої школи працював у колгоспі.
З 1936 року в Червоній Армії. На фронтах Вітчизняної війни з перших днів, учасник оборони Ленінграда. Командир гармати 1428 легкого артилерійського полку.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 1 липня 1944 року (протягом трьох діб командир гармати разом з обслугою відбив 14 атак противника, знищивши при цьому велику кількість техніки та живої сили противника).
В післявоєнні роки працював головою Западинецької сільської ради, головою Красилівської райспоживспілки, на агрегатному заводі.
24 січня 1995 року помер. Його іменем названо одну з вулиць Красилова.
Лаврик Андрій Устимович
Доктор медичних наук, академік Академії наук вищої школи України.
Народився 14 березня 1932 року в селянській сім’ї в с. Кузьмин. Навчався в Кузьминській середній школі. В 1949 році вступив до Львівської чотирирічної фельдшерсько-акушерської школи, а в 1953-у - до Львівського медичного інституту.
В 1959 році закінчує інститут, працює в м. Червонограді Львівської області. Уже через три роки Андрій Устимович "Відмінник охорони здоров’я УРСР". Того ж року він стає аспірантом, готується до захисту кандидатської дисертації і працює на
кафедрі дерматовенерології Львівського медінституту.
З 1967 по 1974 рік, з невеликими перервами, працює в Йємені, де в той час була поширена епідемія тропічної шкірної хвороби лепри (прокази).
Дослідження лепри та методи її лікування стали основою його докторської дисертації, яку успішно захищає в 1979 році.
У 80-х роках 20 століття очолює кафедру дерматовенерології Львівського медичного інституту.
З 1990 року знову у Йємені як науковий консультант, а з 1992 року ще і Консул України в цій країні (на громадських засадах).
З 1993 року академік АН ВІЛ України.
Помер в 2006 році, похований у м.Львів.
Леонтюк Антон Костянтинович
Герой Радянського Союзу
Народився 19 грудня 1918 року в селі Антоніни в сім’ї машиніста електростанції. Після навчання у середній школі працював рахівником у колгоспі.
В Червоній Армії з 1938 року. Закінчив Ленінградське артилерійське училище. Бойове хрещення одержав в грудні 1939 року в радянсько-фінській війні.
На фронтах Великої Вітчизняної війни з перших днів. Обороняв Ленінград, воював на Орловсько-Курській дузі, визволяв Білорусію, Польщу, учасник боїв за Берлін.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно за мужність і героїзм при визволенні білоруського міста Узлятин в ніч з 3 на 4 липня 1944 року. Артилеристи капітана А.К. Леонтюка під час двохгодинного бою відбили 10 атак противника. Сам він був поранений, але не залишив поле бою.
Після війни закінчив військову академію. Продовжував військову службу. Вийшов у відставку. Помер в жовтні 1995 року. Похований в м. Кривий Ріг.
Либа Марія Гнатівна
Герой Соціалістичної Праці
Народилася в 1929 році в селі Слобідка-Чернелівська.
В колгоспі "Радянська Україна" працювала з 1944 року. Протягом сорока років, аж до виходу на пенсію, вирощувала цукрові буряки. Спочатку як рядова колгоспниця, потім - як ланкова. Послідовниця кузьминських п’ятисотениць Катерини Андрощук, Христини Байдич. Вміло застосовувала досвід передовиків і досягнення агротехніки. Протягом 8-ї та 9-ї п’ятирічок середня врожайність цукрових буряків становила 515 ц. з гектара.
М.Г. Либа обиралася депутатом Верховної Ради УРСР. 8 квітня 1968 року М.Г. Либа удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці.
Померла, похована в с.Слобідка Чернелівська.
Масловський Іван Оверкович
Герой Соціалістичної Праці
Народився 21
січня 1915 року в селі Заслучне.
Трудову діяльність розпочав в 1934 році після закінчення Дзеленецького зоотехніїсуму па посаді дільничного зоотехніка. Згодом був призначений па посаду директора Кульчинівської міжрайонної
інкубаторної станції.
В роки німецької окупації брав участь в русі опору, за що нагороджений медаллю "Партизан Вітчизняної війни" І ступеня. В березні 1944 року мобілізований в Червону Армію.
Повернувся в село у 1945 році і був обраний головою колгоспу. Багатогалузеве господарство очолював протягом 40 років. Починаючи з 1956 року, колгосп "Радянська Україна", яким керував Масловський І.О., став постійним учасником Всесоюзної виставки досягнень народного господарства в Москві, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
За багаторічні високі показники у всіх галузях, голова колгоспу став Героєм Соціалістичної Праці. (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 31 грудня 1965 р.) В 1987 році вийшов на пенсію. Помер 22 березня 2000 р.
Михайлюк Володимир Максимович
Письменник
Народився у квітні 1933 р. в селі Чернелівка. Закінчив у Львові поліграфічний технікум. Служив на Балтійському фронті, потім навчався в Ленінградському університеті на факультеті журналістики.
З 1965 року живе і працює в м. Пермі.
Автор десятків публіцистичних нарисів з історії Уралу та численних оповідань на екологічну тематику. Підняв із забуття імена багатьох людей, що творили історію Уралу.
Написав ряд книг про міста Перм та Березники. Деякий час спеціалізувався на фейлетонах. Найбільш відомі твори художньої прози - повісті "Долгое эхо" та "Зеркало".
Лауреат всеросійського конкурсу на краще оповідання 1973 р. та лауреат премії ім. А. Гайдара.
В даний час продовжує займатись темою історії та екології Уралу.
Михайлюк Михайло
Член Національної спілки художників України
Народився 14 квітня 1944 року (дата народження приблизна) в селі Пашутинці в сім’ї колгоспників. Навчався в місцевій семирічці. Трудовий шлях розпочав на шахтах Донбасу.
Протягом 1969-1978 років навчався в Львівському училищі прикладного та декоративного мистецтва та Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва на відділенні скульптури.
З 1978 року і до цього часу працює в Ужгородському коледжі мистецтв ім. Ерделі, спочатку викладачем, а зараз завідуючим кафедрою скульптури.
З 1983 р. член спілки художників України.
Лауреат закарпатської обласної премії імені Й. Бокшая та А. Ерделі. Автор пам’ятників Т. Шевченку та А. Волошину, композицій "Земля" та "Весна", встановлених в Ужгороді, численних скульптурних портретів, композицій, встановлених в населених пунктах Закарпаття.
Живе і працює в м. Ужгород.
Михайлюк Омелян Йосипович
Герой Радянського Союзу
Народився 11 серпня
1919 року в селі Чернелівка. Закінчив місцеву семирічку. ІІрацював у колгоспі.
В Червоній Армії з 1939 року. В бойових діях на фронтах Великої Вітчизняної війни з лютого 1943 року. Воює на Центральному та Першому Білоруському фронтах.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно за мужність, героїзм і відвагу, які виявив командир взводу кіннотників, згодом командир ескадрону 62 полку 16-ї гвардійської кавалерійської дивізії при визволенні Польщі.
Загинув 29 січня 1945
року в бою.
Міляр Едвард Рафаїлович
Член Національної спілки художників України
Народився 7 вересня 1939 року в селищі Антоніми в сім’ї столяра-червонодеревника. Згодом
сім’я переїхала в місто Ізяслав.
Після закінчення середньої школи працював вантажником.
З часом закінчив студії при Київському художньому інституті, художньо-графічному факультеті Московського педінституту та Мінському інституті мистецтв, Вінницьке училище прикладного мистецтва, а в 1962 році - художньо-графічний факультет Смоленського педінституту.
За роки роботи ним написано понад 3 тисячі полотен в різних жанрах. На його рахунку 13 персональних виставок в Україні та на кордоном.
Займається благодійництвом. Подарував шість колекцій картин. Власниками його колекцій є технологічний університет "Поділля", Академія прикордонних військ, гуманітарно-педагогічний інститут у м. Хмельницькому.
За подвижництво і суспільну діяльність йому присвоєно звання почесного доктора філософії і теорії мистецтва.
Найбільш відомі твори: "Ворота до Храму", "Галіція", "Джерело".
В 2000 році вийшла його книга ліричних творів "Поезія, поетика".
Проживае в м. Хмельницький, продовжує працювати.
Нечипорук Віктор Матвійович
Професор
Народився 8 листопада 1919 року в селі Кульчини в сім’ї селянина.
Закінчив Кульчинську семирічку, Жмеринський медичний робітфак. В 1936-1941 роках навчається у Вінницькому медичному інституті.
Учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні. З червня 1945 по липень 1946 року - начальник медичної служби ЦАРЗ №72 МЗС СРСР в Москві і в Тулі.
В 1946-1950 рр. - ординатор хірургічного відділення Скалатської районної лікарні Тернопільської області. З 1951 р. - ординатор, згодом завідувач відділенням хірургії Тернопільської обласної лікарні.
З 1957 р. Віктор Матвійович працює асистентом кафедри факультативної хірургії Тернопільського медичного інституту, а після захисту дисертації на звання кандидата медичних наук в 1964 р. - доцентом кафедри госпітальної хірургії.
У 1969 році він - Доктор медичних наук, а з 1972 року -професор.
В лютому 1970 р. В.М. Нечипорук переїжджає у Вінницю, у місцевому медінституті очолює кафедру хірургії педіатричного, а згодом лікувального факультетів.
Автор більше 150 друкованих наукових праць, 7 методичних рекомендацій.
Член правління наукового товариства хірургів СРСР та УРСР.
Помер, похований в м.Вінниця.
Ніколайчук Віталій Іванович
Професор, академік Академії наук вищої школи України, Заслужений діяч науки і техніки України,
лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
Народився 1 липня 1951 року в селі Веселівка в селянській родині. Навчався н школі. В 1977 році закінчив з відзнакою біологічний факультет Ужгородського університету, працює в комсомольських органах Закарпаття, навчається в аспірантурі, захищає дисертацію на звання кандидата біологічних наук.
З 1987 р. і по сьогоднішній день працює в Ужгородському державному університеті: доцентом кафедри фізіології рослин та біології, завідуючим кафедрою, в 1989 р. обраний деканом біологічного факультету. В червні 1998 р. захистив докторську дисертацію.
В 1999
році Американським біографічним інститутом визначений людиною XX століття. Тоді ж присвоєно звання академіка Академії наук. МІН України.
2000 рік - Заслужений діяч науки і техніки України, відмінник народної освіти України.
Продовжує працювати в Ужгородському університеті.
Пахольчук Федір Єфремович
Герой Радянського Союзу
Народився в 1916 році в селі Дворик.
В Червоній Армії з 1934 року. До початку Великої Вітчизняної війни закінчив Ленінградське військово-морське училище. Весь період бойових дій воював в складі Червонопрапорного Балтійського флоту. Командир дивізіону катерних тральщиків. Брав участь і керував 250-ма бойовими операціями в найскладніших умовах.
20 травня 1944 року при траленні Нарвської затоки на дивізіон налетіли 27 "юнкерсів". Вмілим керуванням командир не допустив прицільного бомбардування. Бомби впали у воду, а вогнем з тральщиків було збито два літаки і серйозно пошкоджено ще 3.
На особисту хоробрість та мужність у цьому бою капітану третього рангу Ф.Є. Пахольчуку 24 липня 1944 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Після війни закінчив військово-морську Академію. Контр-адмірал у відставці.
Помер, похований в м. Одеса.
Римарук Ігор Миколайович
Поет, лауреат Національної Шевченківської премії
Народився 4 липня 1958 року в селі М’якоти Ізяславського району в сім’ї вчителів.
В 1962 році батьки переїхали в село Западинці. Тут він навчався в школі і закінчив її у 1974 році із золотою медаллю. З червоним дипломом завершує і факультет журналістики Київського університету ім. Т.Г. Шевченка.
В 1978 році починає друкувати свої твори в журналах "Дніпро", "Жовтень", в "Літературній Україні".
Після закінчення університету працює в редакції газети "Вісті з України", пізніше - редактор видавництва "Молодь", зав. відділом поезії видавництва "Дніпро".
В 1984 році виходить перша збірка поета "Висока вода". Він стає членом Спілки письменників України. За другу збірку "Упродовж снігопаду", що вийшла у 1988 році, стає лауреатом комсомольської премії ім. О. Бойченка. В 1991 році за збірку "Нічні голоси" удостоєний премії ім. В. Булаєнка. За збірку "Діва обида" в 2002 році удостоєний Національної Шевченківської премії.
Головний редактор журналу "Сучасність"
Помер в 2008 році, похований у м.Львів.
Рудюк Вадим Миколайович
Єпископ Переяслав-Хмельницький, ректор Київської духовної академії і семінарії
Народився 13 листопада 1971 року в селі Криворудка в сім’ї сільського тракториста.
Після закінчення школи успішно навчався на історичному факультеті Київського державного університету. Одночасно став постійним парафіянином Володимирського кафедрального собору Києва.
Закінчивши університет в 1992 році, стає іподияконом митрополита Київського Філарета, а згодом його секретарем. В 1995 році постригся в чернецтво з
ім’ям Димитрій. Навчався у Київській духовній семінарії. В 2000 році закінчив Київську Духовну Академію, захистив кандидатську дисертацію на тему "Історико-канонічні основи автокефалії Української православної церкви".
З початку 2000 року - намісник Свято Михайлівського монастиря, а з липня 2000 року єпископ Переяслав-Хмельницький та ректор Київської Духовної Академії і семінарії УПЦ Київського Патріархату.
Сидорук Галина Яківна
Заслужений лікар УРСР
Народилася 10 жовтня 1949 року в селі Козків Тернопільської області в сім’ї робітників.
Вищу освіту здобула в Чернівецькому медичному інституті.
З 1974 року по даний час працює лікарем-терапевтом у Кременчуківеькій дільничній лікарні.
Указом Президії Верховної Ради УРСР від 10 жовтня 1988 року Г.Я. Сидорук присвоєно звання "Заслужений лікар УРСР".
Проживає в с.Кременчуки.
Синиця Ганна Михайлівна
Заслужений лікар РРФСР
Народилась 28 червня 1923 року в селі Кузьмин. В 1930 році пішла в перший клас Кузьминської семирічки. В цьому ж році її батьки були розкуркулені і вислані у віддалені райони СРСР.
В 1937 році батьки, відбувши ув’язнення, приїхали в Кузьмин забрали дітей і виїхали в Архангельськ.
В Архангельську Г.М. Синиця закінчила середню школу і медичний інститут.
В 1946 році повертається в Україну, працює завідуючою лікарською дільницею в селі Решнівка Старокостянтинівського району.
В 1952 році виходить заміж за офіцера Радянської Армії. Починається кочове життя. Довелось побувати в декількох гарнізонах. Але скрізь працювала за фахом.
В 1978 році їй присвоєно звання "Заслужений лікар РРФСР".
З 1991 року на заслуженому відпочинку.
Проживає у місті Брянськ Російської Федерації.
Слободян Митрофан Лук’янович
Герой Радянського Союзу
Народився 22 листопада 1919 р. в селі Пилипи. Закінчив Чернелівську семирічку і бухгалтерські курси. Працював в колгоспі. Був секретарем сільської комсомольської організації.
В Червоній Армії з 1936 року. На фронтах Великої Вітчизняної війни з перших до останніх днів. Воював на Західному, 1 та 2 Українських фронтах.
За особистий героїзм та вміле командування нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Червоної Зірки, Вітчизняної Війни І ступеня.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно за вмілу організацію бою, особистий приклад і відвагу, які проявив командир ескадрону капітан Слободян М.Л. в боях за селище Альт-Прибкув. Після війни звільнений в запас.
Помер в 1985 році. Похований в м. Рига.
Скибицький Михайло Карлович
Політичний діяч, один з керівників визвольного руху в Латинській Америці
Народився в 1793 році в селі Корчівка в сім’ї дрібного поміщика. Здобув інженерну освіту.
В 1824 році вирішує залишити батьківщину і приєднатися до військ Сімона Болівара в Перу.
Одержує звання поручника, а згодом стає офіцером штабу Сімона Болівара. Відповідає за формування інженерних підрозділів та будівництво фортифікаційних споруд.
В жовтні 1826 р.
капітан колумбійської армії, в жовтні 1827 р. - майор.
Після смерті Болівари допомагає президенту Венесуели Хосе Антоніо Пессу писати мемуари. В 1831 р. їде в Париж з метою їх видання. Та це не вдасться.
В 1835 році прибуває у
Львів, щоб зустрітися з сестрою, але там його арештовує австрійська поліція і передає, до рук російських властей.
За наказом Миколи І висланий у місто В’ятка. В 1846 році, виготовивши фальшивий паспорт, намагається переправитись за кордон, але в Летичеві потрапляє до рук поліції.
В 1847 році М.К. Скибицький помер.
Сташевська Анастасія Петрівна
Герой Соціалістичної Праці
Народилася в 1922 році в селі Велика Медведівка. Трудовий стаж її розпочався в 1936 році. З 1951 року - доярка Антонінського радгоспу. В 1965 році
від кожної з 21 корів групи надоїла по 4995 літрів молока.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 березня 1966 року їіі присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
В Антонінському радгоспі А.П. Сташевська працювала до 1977 року.
В січні 1984 року Красилівським райвиконкомом та райкомом профспілки працівників сільського господарства запроваджено перехідний кубок імені Героя Соціалістичної Праці А.П. Сташсвської, що вручається кращій доярці району.
Померла, похована в селі Антоніни.
Суховецький Григорій Дмитрович
Заслужений вчитель УРСР
Народився 27 грудня 1924 року в селі Моньки в сім’ї селянина-бідняка.
Навчання у Чернелівській середній школі перервала війна. З березня 1944 року у діючій армії. Перемогу зустрів у Східній Прусії. Має поранення, інвалід Великої Вітчизняної війни. Повернувшись в рідні краї, працює завідуючим відділом кадрів, другим секретарем Красилівського райкому комсомолу.
Заочно навчається і в 1953 році закінчує історико-філологічний факультет Рівненського педагогічного інституту. В 1953-1964 роках - директор Кульчинківської восьмирічної та Западинецької середньої шкіл. З 1964 по 1987 рік - завідувач відділу народної освіти Красилівського райвиконкому.
В 1972 році указом Президії Верховної Ради УРСР присвоєно звання "Заслужений вчитель УРСР".
З 1987 року по даний час працює методистом відділу освіти Краси лівської райдержадміністрації.
За бойові і мирні справи нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом "Знак Пошани", орденом "За мужність", багатьма медалями.
Табола Микола Михайлович
Заслужений лікар України
Народився 9 вересня 1952 року в селищі Антоніни в родині робітників. Навчається в Антонінській середній школі. У 1975 році закінчує Вінницький медичний інститут. За направленням
працює в Антонінській районній лікарні, згодом - в Хмельницькій обласній лікарні. Зараз М.М. Табола - онкохірург Хмельницького обласного онкодиспансеру.
Указом Президента України від 18 березня 2002 року Таболі Миколі Михайловичу присвоєно знання "Заслужений лікар України".
Терлецький Іполит
Доктор медицини
і
богослов’я
Народився н 1806 році в селі Волицл Дубиська. До 1822 року жив у Волиці, здобував домашню освіту. Далі навчається у Кременецькому ліцеї, а з 1827 року - на медичному факультеті Віденського університету. 30 квітня 1833 року захищає дисертацію і
і здобуває ступінь доктора медицини.
В 1834 році одружується, але в 1835 році дружина, будучи вагітною, помирає.
Під виливом смерті дружини залишає медицину і вступає в духовну академію, закінчивши яку, здобуває ступінь доктора богослов’я.
Стає уніатом. Засновує в Парижі уніатську школу-колегіум.
В 1872 році приїздить до Києва, приймає православну віру і постригається в ченці Михайлівського монастиря. В 1874 році стає духівником сім’ї Демидових.
Автор праць "Про мову та обряди католицькі - уніатські",
"Приєднання до православ’я". Помер в 1989 році в м. Одеса.
Тимчук Микола Федорович
Професор
Народився 15 грудня 1939 року в с. Митниці в сім’ї колгоспників. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут, факультет міського господарства.
Працював у відділі проблем розвитку міст Київського науково-дослідного і проектного інституту містобудування. У 1970 р. захистив кандидатську дисертацію на тему "Дослідження соціально-економічних зв’язків міст і районів".
З 1972 по 1988 р. - заввідділом Головного науково-дослідного і інформаційно-обчислювального центру Держплану УРСР.
В 1982 році захистив докторську дисертацію на тему "Оптимізація комплексного соціально-економічного розвитку міст і районів". Професор з 1984 р.
В 1988-1992 рр. працював завідуючим кафедрою Київського інституту політології і соціології, а в 1992-1997 рр. - завідуючим відділом ради з вивчення продуктивних сил України НАНУ. З 1992 р. - ректор Інституту муніципального менеджменту та бізнесу.
Підготував більше 30 кандидатів наук. Автор (співавтор) понад 200 наукових праць.
Проживає в м.Київ.
Франчук Валерій Олексійович
Член Національної спілки художників України
Народився 10 вересня 1950 року в селі Зелена в селянській родині. Навчався в сільській школі, в Київському художньому інституті.
Свої перші роботи писав пензлем. В 1983 році організована перша виставка митця "Живописна Україна".
Зараз "пише" шпателем, і за цей стиль його називають імпресіоністом.
З 1990 року член Національної спілки художників України. За 20 років майстер мав 56 персональних виставок в Україні і за її межами. В 2003 році В. Франчук удостоєний премії імені Василя Стуса.
Відомі картини: "Дорога до Храму", "Польові діви", "Мамина пісня", "Гетьманський шлях". Всього на рахунку художника кілька тисяч картин.
Лауреат Шевченківської премії 2008 року.
Ходоровський Валентин Іванович
Заслужений лікар України
Народився 25 жовтня 1939 року в селі Йосипівка на Кіровоградщині. В рідному селі закінчив семирічку і вступив до Первомайського медичного училища, що в Одеській області.
Після закінчення медичного училища за розподілом потрапляє у Донецьку область.
Служить в Радянській
Армії.
В 1963 році став студентом Київського медичного інституту імені Богомольця. Студентом третього курсу вперше проводить самостійно операцію.
В 1969 році
закінчує медичний інститут з червоним дипломом і їде на Красилівщину, на батьківщину дружини. З цього часу працює лікарем хірургом Красилівської районної лікарні.
В жовтні 1998 року
М.І. Ходоровському Указом Президента України присвоєно почесне звання "Заслужений лікар України".
Помер, похований в с.Дружне.
Хотовицький Степан Хомич
Народився в м. Красилові у сім’ї священика.
В 1813 році закінчив Житомирську духовну семінарію і вступив до Петербурзької медико-хірургічної академії, яку закінчив зі срібною медаллю. В числі кращих 10 випускників був відряджений для продовження навчання за кордон, де спеціалізувався на практичному акушерстві та жіночих захворюваннях.
З поверненням в Росію 10 лютого 1823 року захищає дисертацію на звання доктора медицини і стає професором кафедри акушерства та судової медицини академії.
В 1847 році видає книгу «Педіатрика».
Завдяки С. Х. Хотовицькому при академії відкриваються у 1842 році акушерська, жіноча та дитяча клініки.
Ним надрукований перший в Росії лікувальний посібник з шкільної гігієни «Лікарсько-наочний порадник для духовних училищ».